Митрофанівська філія 

          Особливе місце в історії села займає школа. 

В радості і в печалі

Рідне село згадаю,

Душу мені зігріє ласка і тепло.

Наче у сні ясному

Знову лечу додому,

Кличе мене до себе ріднеє село.

Тут дитинство пролетіло

На весняних дужих крилах,

Ой, журавлики, дитинства журавлі...

А моя селянська вдача

Посміхнеться, не заплаче,

Бо тримається на житньому стеблі.

​

               З якого краю не під`їжаєш до Митрофанівки, спершу ще здалеку бачиш дах школи. Влітку вона вся в зелені. Якщо ви давно не були в селі, ваше серце обов`язково тьохне: через школу пройшли ми всі. Схована в балках Митрофанівка покажеться згодом, а школа – видніється, маячить, наближається.  

              Її добротна двоповерхова споруда  з червоної цегли відкрила свої двері для учнів ще за царської Росії, у 1911 р. До цього у Митрофанівці була церковно – приходська школа, яку в селі ще називали «зеленою заснована в 1887 року.    Її приміщення було зруйноване в 1943 р. Будівлю нової школи називали «високою». Поруч зі школою виклали невелику будівлю майстерні, яку ще тривалий час називали «кузнею», оскільки в школі до революції разом із загальною освітою можна було здобути за вибором кваліфікацію коваля або слюсаря. За статусом новозбудована Митрофанівська школа була двокласною і відносилася до освітніх закладів другого ступеня. Програма навчання у 1-му класі була такою ж, як і в однокласній земській школі з однорічним строком навчання. 2-й клас (із дворічним терміном навчання) був розрахований на додаткове отримання знань шляхом більш глибокого вивчення Закону Божого, російської граматики, історії, географії Росії, арифметики/, основ геометрії і креслення, природознавства.

           Як правило школа розпочинала роботу і період між 15 серпня і 31 жовтня . Діти, які закінчували школу, не маючи можливості читати і писати щодня, згодом частково, а то і повністю, забували вивчене і знову ставали неграмотними.

           Аби не допустити цього, наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХІХ століття бібліотечні установи на селі активно допомагали проводити так звані читання при «волшебном фонаре с туманными картинками»,  на яких представлялися для слухачів лекції, які супроводжувалися ілюстраціями за допомогою спеціального лампового проектора в який вставлялися малюнки на склі або папері, для демонстрації їх на стіні чи спеціально об лаштованій білій завісі. 

          З доповіді вчительки Гороховатської нам відомо, що 9 грудня 1890 року в церковно-приходській школі села  Митрофанівка були продемонстровані картини з життя імператорської сім’ї з виголошенням тексту про історію сім’ї Романових.

         В зв’язку з зростанням чисельності учнів та нестачею навчальних кімнат у 1978 р. було зроблено добудову основного приміщення школи. Історія школи пов’язана і з іменами її керівників: Чайковський Данило Григорович, Хряпченко Марія Андріївна, Логвинов Василь Семенович, Батура Василь Никанорович, Стрижак Пантелей Онисимович, Чемодан Володимир Іванович, Щербина Меланія Федорівна, Коритько Павло Васильович.На 2014 р. в Митрофанівському НВК працюють шістьнадцять  педагогів, які навчають 67 учнів та двадцять шість вихованців ДНЗ.

Гордістю школи є історико – краєзнавчий музей села, відкритий при школі у 2003 р. зусиллями вчителів та учнів. Тут є повідомлення про заснування села, основні етапи його розвитку, побут.